Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2016 року Справа № 912/5046/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Є.Борденюк, Д. Кривди, М. Малетичарозглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуКорпорації "Система ССБ" (виробниче об'єднання)на постановувід 06.04.2016Дніпропетровського апеляційного господарського судуу справі№ 912/5046/15за позовомПублічного акціонерного товариства "Чернігівгазбуд"доКорпорації "Система ССБ" (виробниче об'єднання)простягнення 88 057,90 грн у судове засідання представники сторін не з'явились,заслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Чернігівгазбуд" звернулось до Корпорації "Система ССБ" (виробниче об'єднання) про стягнення 54 146,40 грн боргу за договором підряду № 7 від 21.05.2014, 2 153,99 грн 3 % річних, 31 757,51 грн інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 10.02.2016 (суддя Н.Болгар), залишеним без зміни постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.04.2016 (колегія суддів: Л.Чимбар, О. Джихур, Л.Чоха), позов задоволений.

Судові рішення мотивовані наступним.

21.05.2014 ПАТ "Чернігівгазбуд" (виконавець) та Корпорація "Системи ССБ" уклали Договір, за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання виконати роботи по очищенню території від дерев для будівництва дороги в Козелецькому районі Чернігівської області, а замовник зобов'язується після підписання договору сплатити виконавцю передоплату у розмірі 30 процентів від загальної вартості робіт, прийняти за актом приймання-передачі належним чином виконані роботи та сплатити їх вартість не пізніше 3-х робочих днів після підписання акту виконаних робіт на розрахунковий рахунок виконавця.

У додатку № 1 до Договору сторони узгодили "Договірну ціну на будівництво Очищення території від дерев для будівництва дороги, що здійснюється в 2014 році", яка складена в поточних цінах станом на 22.05.2014.

Загальна вартість робіт, відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Договору та додатку № 1 становить 77 352 грн (з ПДВ).

Відповідач платіжним дорученням № 396 від 19.06.2014 перерахував на рахунок позивача 23 205,60 грн попередньої оплати.

На виконання умов договору, позивач виконав роботи, що підтверджується відповідним актом приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт (та витрат) за червень 2014 року на суму 77 352 грн, які підписані представниками сторін та скріплені печатками сторін.

Відповідач за виконані позивачем роботи не розрахувався, що і стало підставою для звернення позивача з позовом у даній справі.

Встановивши наведені обставини, суди попередніх інстанцій зазначили наступне.

Відповідно до приписів ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону, а одностороння відмова від виконання своїх зобов'язань неприпустима.

У відповідності до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт наявності боргу за договором у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 54146,40 грн є обґрунтованими.

Позивачем також нараховані та заявлені до стягнення 2153,99 грн 3 % річних за період з 04.08.2014 по 30.11.2015 та 31757,51 грн інфляційних втрат за період з серпня 2014 року по листопад 2015 року.

Зазначений розрахунок є обґрунтованим.

При цьому, доводи відповідача про те, що в акті виконаних робіт за червень на суму 77352 грн відсутня дата підписання акту, а тому при визначені строків здійснення оплати за виконані роботи суд має керуватись нормами ч.2 ст.530 ЦК України, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки акт виконаних робіт на суму 77 352 грн проведений 31.07.2014, а на різницю в 54 146,40 грн виписана податкова накладна №11 від 31.07.2014, яка внесена в "Реєстр виданих і отриманих податкових накладних" за липень 2014 року та на яку сформована "податкова декларація з податку на додану вартість" за липень 2014 року.

Також безпідставними є доводи відповідача про те, що оскільки вимога про сплату заборгованості від 03.09.2015 № 70 надіслана відповідачу 09.09.2015, то період нарахування інфляційних втрат та 3 % річних повинен вираховуватись з 16.09.2015 по 30.11.2015, оскільки, відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник сплачує 3% річних та інфляційні втрати за весь час прострочення.

Позивачем здійснений розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, не виходячи за межі періоду прострочення, з врахуванням дати виникнення заборгованості (не пізніше 3-х робочих днів після підписання акту виконаних робіт), що спростовує доводи відповідача з цього приводу.

З посиланням на вказане, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, відповідач посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм права, просить рішення та постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення частково з огляду на наступне.

Підписання акта виконаних робіт, які визначені позивачем неоплаченими, відповідач не заперечує, як і не доводить оплату ним 70 % вартості послуг, яку останній відповідно до п. 3.4 Договору зобов'язаний здійснити протягом 3-х днів з моменту підписання акта виконаних робіт.

Враховуючи вказане, висновок судів попередніх інстанцій про присудження до стягнення 54146,40 грн основного боргу є обґрунтованим.

Водночас, судами попередніх інстанцій визнане правомірним нарахування позивачем 3 % річних у розмірі 2153,99 грн за період з 03.08.2014 по 30.11.2015 та інфляційних втрат у розмірі 31757,51 грн з період з серпня 2014 року по листопад 2015 року.

При цьому, початок періоду нарахування 3 % річних та інфляційних втрат позивачем розрахований з урахуванням визначення ним дати підписання акта виконаних робіт, у якому дата його підписання відсутня, 31.07.2014, на підтвердження чого позивачем надана податкова накладна від 31.07.2014, підписана головним бухгалтером позивача ОСОБА_6

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновок судів попередніх інстанцій щодо визначення дати підписання акта виконаних робіт помилковим, оскільки документ, підписаний посадовою особою позивача (податкова накладна), за умови заперечення викладених у ньому обставин відповідачем, не може бути оцінений судом у якості належного доказу у розумінні ст. 34 ГПК України.

Водночас, відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Вимога про сплату заборгованості датована 03.09.2015. Докази направлення такої вимоги позивачем не надані, однак відповідач зазначає, що остання надіслана йому 09.09.2015, з огляду на що, період нарахування 3 % річних та інфляційних втрат має визначатись з 17.09.2015 (семиденний строк з дня направлення вимоги) по 30.11.2015 (визначена у позові дата нарахування).

Враховуючи вказане, обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат з 17.09.2014 до 30.11.2015, які, відповідно, становлять 333,78 грн та 364,95 грн.

За таких обставин, рішення та постанова підлягають скасуванню, із прийняттям нового рішення, яким у позові у частині присудження до стягнення 1820,21 грн 3 % річних та 31 392,56 грн інфляційних втрат слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Корпорації "Система ССБ" (виробниче об'єднання) задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 10.02.2016 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.04.2016 у справі № 912/5046/15 скасувати в частині присудження до стягнення з Корпорації "Система ССБ" (виробниче об'єднання) на користь Публічного акціонерного товариства "Чернігівгазбуд" 1820,21 грн 3 % річних та 31 392,56 грн інфляційних втрат.

У цій частині прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

У решті рішення та постанову залишити без зміни.

Розподіл судових витрат здійснити наступним чином.

Стягнути з Корпорації "Система ССБ" (виробниче об'єднання) на користь Публічного акціонерного товариства "Чернігівгазбуд" 818,94 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Чернігівгазбуд" на користь Корпорації "Система ССБ" (виробниче об'єднання) 552,11 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги та 602,31 грн витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Доручити Господарському суду Кіровоградської області видати відповідний наказ.

Судді: Є. Борденюк

Д. Кривда

М. Малетич